Російський окупант, за наказами якого розстрілювали цивільних харківʼян, отримав довічне ув’язнення

Київський районний суд міста Харкова визнав російського військовослужбовця Євгєня Зєлєнова винним у порушенні законів та звичаїв війни в поєднанні з умисним убивством. Заочним вироком суду йому призначено довічне тюремне покарання.

Близько 9 години ранку 24 лютого 2022 року батальйонно-тактична група у складі 15 військовослужбовців ЗС РФ, трьох броньованих автомобілів і одного танка під командуванням Зєлєнова прибула до перехрестя вулиці Леся Сердюка та Кільцевої дороги у місті Харкові. Зєлєнов дав команду перекрити Кільцеву дорогу броньовиками і військовою технікою

Цивільним наказали розвернути машини і залишити це місце. Люди почали обурюватися та просили дозволити їм проїхати в безпечну місцевість. Зєлєнов натомість наказав підлеглим відкрити вогонь на ураження.

Двоє російських солдатів вирішили все ж допомогти мирному населенню, даючи поради покинути автомобілі і заховатися від пострілів. Вони сховали жінку з донькою за сміттєвими баками. Але інші росіяни побачили це і почали вести прицільний вогонь по цим жінкам і по своїм співслужбовцям. Як наслідок громадянка України і російський військовий загинули, ще один солдат отримав вогнепальні поранення обох ніг.

Також були поранені чоловік, який їхав у своєму авто, і пасажирка маршрутки.

Коли стрілянина стихла, дівчина, яка ховалась за смітєєвими баками, вернулася до машини і забрала з собою пораненого росіянина, якого потім передала медикам.

Тіла вбитої жінки і російського солдата вдалося забрати з місця події тільки 9 травня 2022 року.

Адвокат із безоплатної правової допомоги просив виправдати Зєлєнова. На його думку, не доведено, що саме він віддав наказ стріляти по цивільному населенню, можливо, це були дії інших військовослужбовців РФ або ж солдати стріляли на власний розсуд.

Однак військовослужбовець ЗС РФ, який допомагав цивільним і за це був поранений своїми, дав показання на Зєлєнова, кажучи, що саме він наказав стріляти по мирним людям. Він і ще один солдат перебігли через дорогу та спробували захистити мирних людей. Жінку із чоловіком сховали до окопу. Також по дорозі їхала жінка із дочкою на машині, вони їх витягли з авто і завели в сховище з блоків біля гаражу. Зєлєнов побачив це, зрозумів що вони допомагають цивільним та віддав наказ стріляти по ним. 29 жовтня 2022-го цей свідок як військовополонений ворог був передений Російській Федерації.

Потерпіла дівчина, чию матір убили, взяла участь у слідчому експерименті, розповідаючи про обставини того, що сталося. У судовому засіданні дівчина показань не дала. У звʼязку з не прибутям у судові засідання та перебуванням за межами країни, суд розглянув справу за її відсутності. У засіданні дослідили відеозапис, який вона зняла, переховуючись між металевою спорудою та парканом. На відео чутно постріли і видно поруч її маму та російського військового без ознак життя.

Чоловік загиблої розповів суду, що їх сімʼя проживає у селі під Харковом. У перший день повномасштабного вторгнення він був у відрядженні в іншій області. Вранці дружина подзвонила йому і сказала, що обстрілюють військову частину поблиз їх будинку. Він порадив їй лишатися вдома і нікуди не виходити, але дружина з дочкою вирішили поїхати в місто, щоб купити харчів і зняти готівку.

За інформацією правоохоронців, Зєлєнов із 16 грудня 1993 року розпочав військову службу в складі повітряно-десантної дивізії, у 1994-му ніс службу на території Чечні. У 2000-му закінчив РВВДКУ ім. генерала армії В.Ф. Маргєлова. У тому ж році був направлений до Абхазії. У 2008-му Злєнов брав участь у війні РФ проти Грузії на посаді начальника штаба батальйону. У 2014 році брав участь в анексії території АР Крим та м. Севастополь – «обеспечивал безопасность проведения референдума в Крыму. У 2016-му вступив до Академії Міністерства оборони РФ, яку закінчив у 2018 році та був призначений на посаду заступника командира 1-ої гвардійської інженерно-саперної бригади з військово-політичної роботи. Зєлєнов одружений і має трьох дітей – 2006 року народження, 2008 р.н. та 2015 р.н. // Судовий репортер