«Деякі країни мають проаналізувати своє озброєння та зробити ці ресурси доступними для України». Інтерв’ю з Девідом Камероном

Напередодні другої річниці російського повномасштабного вторгнення Велика Британія оголосила про новий пакет військової допомоги Україні, включно із протитанковою зброєю, зокрема, мова йде про нову партію з 200 протитанкових ракет «Брімстоун», а також додаткове навчання українських військових.

В цілому на 2024-2025 роки Велика Британія виділила $3,2 млрд на військову допомогу України. З них $ 255 млн терміново підуть на закупівлю сотень тисяч дронів для Збройних сил України. Також впродовж 2024 року Велика Британія планує виділити $310 млн на закупівлю та виробництво артилерійських снарядів для потреб України.

Велика Британія відстоює інтереси України й на дипломатичному фронті. 23 лютого під час засідання Ради безпеки ООН, присвяченого річниці вторгнення, міністр закордонних справ Великої Британії Девід Камерон заявив, що російський президент Володимир Путін вірить у те, що він може захопити території, перекроїти кордони, застосувати силу для побудови своєї імперії. «І ми не повинні допустити цього», – додав політик.

Кореспондентка Української служби «Голосу Америки» поспілкувалася з Девідом Камероном на полях штаб-квартири ООН. В інтерв’ю він пояснив, чому свій перший візит на посаді здійснив в Україну та чи тисне Захід на Україну, змушуючи її до переговорів з Росією.

– Пане міністре, як ви дізналися про російське повномасштабне вторгнення та якими були ваші думки у той момент?

– Я пам’ятаю, як читав напередодні, що це має статися, адже було величезне нарощування російських військ на кордоні з Україною. Але я просто не міг повірити, що Путін буде таким агресивним і настільки дурним, щоб спробувати вдертися на територію всієї країни. Але це те, що він зробив. І я пам’ятаю, як був глибоко шокований тим, що зараз, у цю нібито сучасну епоху така країна, як Росія, може спробувати вдертися та завоювати суверенну, незалежну державу-члена Організації Об’єднаних Націй.

Це справді приголомшувало. Тоді я не був членом уряду, але британський уряд відіграв важливу роль у мобілізації світової громадської думки, щоб заявити наскільки це неправильно.

– Ці події довкола України та виклики, які вони принесли, вплинули на ваше рішення повернутися до великої політики та стати головним британським дипломатом?

– Так, мені було дуже приємно, коли прем’єр-міністр Ріші Сунак запросив мене повернутися. І я не вагався, перш ніж відповісти «так». І це була одна з причин, чому у 2008-му я поїхав до Тбілісі в Грузію, коли я був в опозиції, а не в уряді. Бо так я міг бачити, що робить Путін. Не думаю, що тоді світ діяв достатньо рішуче.

Я був прем’єр-міністром у 2014 році, коли він захопив Крим. І тоді було багато розчарування, бо занадто багато людей казали: а чи справді це вторгнення? Чи це непорозуміння через Майдан? Що відбувається? Для мене все було очевидно: це – вторгнення, тому ми повинні ефективно накласти санкції на Путіна. Вже тоді ми почали підготовку українських військ, і зараз очевидно – дуже важливо, що ми це зробили.

І те, що цього разу те, що зробила Росія, було настільки нахабним. І в Раді безпеки, окрім, звичайно. Росії решта країн чітко говорить про неймовірно зухвале порушення статуту Організації Об’єднаних Націй.

– Свій перший візит на посаді міністра ви здійснили до України. Чому?

Для мене війна в Україні – це найважливіший виклик, який стоїть перед світом

– Бо я вважаю, що це виклик нашого покоління. Я вважаю, що це найважливіше питання, яке стоїть перед нами. Я пам’ятаю, як покоління мого дідуся в 1930-х роках розв’язували проблему агресивного диктатора Гітлера, який захоплював територію іншої країни, ігнорував її кордони, забирав її частини. І це закінчилося катастрофою Другої світової війни. Тому для мене це виклик, великий виклик нашого покоління зупинити цю агресію. І тому мій перший візит був до України. І саме тому це питання, якому я приділяю найбільше уваги. Звичайно, ми повинні мати справу і з ситуацією в Газі, і з Ізраїлем, і всім цим. Але для мене війна в Україні – це найважливіший виклик, який стоїть перед світом.

– Чи зроблено партнерами все, що можна, щоб відповісти на цей виклик?

Ми не зробили достатньо. Україна не має достатньо снарядів. Україна потребує підтримки Сполучених Штатів. Україні потрібно більше фінансування, а також озброєння

– Коротка відповідь – ні, ми не зробили достатньо. Так, звичайно, вражає, наскільки Захід був єдиним у риториці. Ви бачили, якою реакція Європейського союзу була у 2014 році. У 2022-му країни були цілком єдиними і майже повністю згуртовані. Ми бачимо розширення НАТО, до якого приєдналися Швеція та Фінляндія. Подивіться на Німеччину, яка традиційно не є постачальником зброї, почала надавати зброю Україні.

Є багато позитивних змін. Але чи зробили ми достатньо разом? Ні. Україна не має достатньо снарядів. Україна потребує підтримки Сполучених Штатів. Україні потрібно більше фінансування, а також озброєння. Тому ми повинні бути вірними тому, що ми сказали, ми кажемо, що підтримуємо Україну, ми віримо в українців. Тоді ми повинні доводити це за допомогою зброї, грошей, дипломатичної, військової та моральної підтримки.

– Як ви думаєте, яку роль в цій недостатній підтримці Заходу зіграла Росія, її пропаганда та спецслужби?

– Думаю, теорії змови могли переконати деяких людей, але я не думаю, що вони переконали людей у Європі. Я думаю, що єдина невизначеність, яка була, це невизначеність щодо того, якщо ми допоможемо Україні, чи це переведе цю війну на інший рівень? Зараз ми бачимо, що ні, допоки ми постачаємо зброю українським військам, щоб вони захищали свою країну. Це наше абсолютне право здійснювати таку підтримку, і право України взяти цю зброю та використовувати її для захисту своєї країни.

І я вважаю, що трагедія полягає в тому, що ми повинні зробити більше, щоб дозволити Україні виграти цю битву, відштовхнути Росію. Це і так зайняло надто багато часу. Цей шлях, який ми почали з дискусій щодо усієї моралі війни, до того, де ми є зараз з військовою підтримкою. Але навіть того, що ми маємо зараз, недостатньо. Є країни, яким потрібно проаналізувати своє озброєння, а також те, що вони надають Україні, і зробити свої ресурси більш доступними для України.

– Водночас зараз багато інформації про те, що партнери можуть дозволити, щоб конфлікт був заморожений, та відповідно змусити Україну сісти за стіл переговорів, що по суті буде поразкою. Це реальний сценарій?

Підтримайте Україну, дайте їй все те, чого вона потребує, дозвольте їй повернути свої території та дозвольте їй визначати темп дискусій, щоб покласти кінець конфлікту

– Я вважаю, що наше завдання як союзників та друзів України – підтримати Україну, дати їй гроші, зброю, допомогти у боротьбі. І тоді це вже завдання України, коли вони хочуть обговорити, яким чином покласти край цьому конфлікту. Це українцям вирішувати.

Це буде проблема, якщо в Європі люди казатимуть, мовляв, з одного боку, я хочу підтримати Україну, а з іншого боку, хочу мирних переговорів. Ні! Підтримайте Україну, дайте їй все те, чого вона потребує, дозвольте їй повернути свої території та дозвольте їй визначати темп дискусій, щоб покласти кінець конфлікту.

– Але чи є цей тиск на Україну?

– Точно немає тиску з боку Великої Британії. Я не вірю, що існує тиск з боку Сполучених Штатів чи ключових європейських союзників. Думаю, є розуміння, що ми забезпечуємо Україну інструментами, щоб завершити роботу, і даємо Україні можливість самій вирішити, коли вона хоче обговорити, як це закінчиться.

Масштабна війна Росії проти України

24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.

Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.

Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.

На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п’яти.

Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.

11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.

Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.

Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.

Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.

З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.

6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.

ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.

Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.

«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.