БУТУСОВ: ЗЕЛЕНСЬКИЙ ПРОТИ ЗАЛУЖНОГО: НАСЛІДКИ
"Сьогодні тема нашого стріму – це дії президента Зеленського, Офісу президента стосовно зміни військового керівництва України. Як відомо – з публікацій українських медіа, я про це писав кілька разів, про це повідомили усі провідні світові ЗМІ — Times, Financial Times, BBC — українська влада, тобто саме президент Зеленський, Офіс президента планує відставку головнокомандувача Збройних сил Валерія Залужного.
29 СІЧНЯ ЗЕЛЕНСЬКИЙ ЗАПРОПОНУВАВ ЗАЛУЖНОМУ ПІТИ У ВІДСТАВКУ
Як відомо, поки що відомо з неофіційних джерел, 29 січня Зеленський запросив на зустріч Залужного та міністра оборони Умєрова і запропонував Залужному добровільно подати у відставку. Головнокомандувач ЗСУ, за даними джерел, відмовився. І тепер Офіс будує схему, яким чином організувати Залужного попри його волю.
Зараз, ми знаємо, ідуть консультації на всіх рівнях, влада намагається показати, що зняття Залужного – це не тільки політичне рішення, а це буде якесь системне рішення і будуть зміни просування командних кадрів по різних ланках Збройних сил.
НАВІЩО ОП ЗМІНА ВІЙСЬКОВОГО КЕРІВНИЦТВА?
Ну, подивимось, які будуть результати. На даний момент що очевидно? Рішення політичне, оскільки сам президент Зеленський до Валерія Залужного висував виключно політичні претензії.
Як відомо, в інтерв’ю виданню британському Sun Зеленський заявив, що Залужний занадто багато займається політикою, він політизовану діяльність веде. А не пресконференції своїй президент Зеленський заявив, що Валера любить лайки, тобто натякаючи, що головнокомандувач занадто медійний, на його погляд.
До роботи головнокомандування Збройних сил ми не чуємо претензій від президента. Ніяких персональних зауважень нема. Тому поки що версія політична, політичного підґрунтя цих рішень буде основною. Ми розуміємо, чому президент одразу вирішив не звільняти Залужного. Зараз, з того, що ми бачимо, іде активний підбір кандидатів і обговорюється, хто ж саме може змінити Залужного і його команду в Генеральному штабі, ще керівників, на яких посадах можуть замінити. Ситуація неоднозначна. Чому? Тому що одна річ, якби Залужний сам подав у відставку. А інша, коли його прибирати, а він це не підтримує. Як відомо, 29 січня і весь цей час Валерій Залужний ніяким чином не коментує оці всі інформації, кадрові рішення, заяви Офісу президента. Все це абсолютно не коментується. Ніяких рішень не озвучується. Але ми розуміємо таким чином, що сам Залужний не розуміє ситуацію, не може ні спростувати ні підтвердити дані джерел. І тому бачимо, ситуація продовжує бути невизначеною.
Оця невизначеність, я думаю, це основна проблема у нас у владі, у державі. Тому що віна, та і взагалі сучасний світ потребує послідовності, потребує чітких спрогнозованих рішень. А зараз ми бачимо такий трошки дитячий садок, коли президент хоче змусити Залужного, самого підштовхнути залишити армію під час ведення активних бойових дій.
Чи можна взагалі змінювати Валерія Залужного і головнокомандувача ЗСУ під час війни? Безумовно, за Конституцією відповідає за оборону України Верховний головнокомандувач президент Зеленський. Тому це його повноваження, це його законне право. Він може змінювати головнокомандувача ЗСУ одноосібно своїм рішенням, своїм указом. Тому безумовно, це повноваження Зеленського, якщо ми кажемо про юридичну сторону. Якщо казати про фактичну сторону, чи можна змінювати в принципі військове керівництво? Безумовно, можливо і безумовно, діяльність нашого військового командування також не є ідеальною, у нас є велика кількість проблем в армії, які не вирішуються. Але тут ми маємо просто чесно сказати, що якщо таки змінити Залужного просто, воно змінить щось в армії чи ні? Чи будуть якісь зміни? Бо зараз, якщо це виключно політична складова і не подобається Залужний виключно в політичному, інформаційному плані, то які висновки будуть зроблені з цього звільнення? Які якісні зміни будуть? Якщо отак знімати керівників і ніяким чином не говорити зауваження, ніяким чином не говорити, що треба змінити в армії, то наступний керівник – чи буде це робити? Чи буде робити це нова команда? Я не кажу зараз, що всі зміни президент має пояснювати публічно. Але якщо є зауваження, вони мають формулюватись на Ставці. Вони мають бути оформлені у вигляді нормативних документів, розпоряджень, рішень, зауважень, директив. Тоді дійсно виникають питання до керівників.
ЯКІ ЗАУВАЖЕННЯ Є ДО ЗАЛУЖНОГО?
Зараз, на жаль, те, що ми бачимо, відставка, кадрові зміни в керівництві ЗСУ розглядаються (нерозб) Залужний (нерозб) давайте його приберемо, бо його рейтинг вищий, ніж у президента. Давайте поставимо того, хто не буде своїм рейтингом (нерозб) президента. Але водночас, хто буде достатньо популярним, щоби потім можна було сказати, що все ж таки, бачите, у Залужного є адекватна заміна. Мені здається, якщо чесно, такий підхід до управління силами оборони дуже примітивним, який не відповідає дійсності. Нам потрібно думати про бойову ефективність. Для цього треба ставити не більш-менш медійних людей, а людей, які запроваджують якісь нові практики управління військами, які намагаються виправити помилки, які намагаються запровадити сучасну тактику застосування дронів, засобів радіоелектронної боротьби, радіоелектронної розвідки, які демонструють результати, які ми бачимо. А зараз я, якщо чесно, такого бажання щось радикально змінювати саме в роботі, не бачу. Наприклад, яка основна проблема у нас зараз армії на стратегічному рівні?
ПРОБЛЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В АРМІЇ
На стратегічному рівні основна проблема армії – відсутність єдиної вертикалі управління і єдиного центру відповідальності. Відповідальність є в армії? Втрачають одне місто – Бахмут, Соледар, Сєверодонецьк, Лисичанськ. Зараз критична ситуація в Авдіївці. Хтось відповідав за це? Є якийсь розбір, аналіз, чому, хто винуватий? Які рішення? Нема. Відписочки є, а насправді об’єктивного аналізу нема. Не робиться. Тому зараз замінювати одну, скажімо, людину на іншу людину в армії в погонах – це для чого робиться? Яка мета? От наприклад, призначається якась інша людина на місце Залужного. А яка основна проблема відсутності відповідальності? Армія фактично поділена на дві частини, які напряму контролюються Офісом президента. Тобто є армія Сирського. Це один ОСУВ. Є "армія Залужного" в лапках. Це інший ОСУВ. ОСУВ, яким командує генерал Сирський, не контролюється генералом Залужним, там свої порядки, свої можливості. Так само така ж автономія у нас є в різних інших родах військ. Повітряні сили, ДШВ, сили логістики, якими особисто дуже сильно опікується Офіс президента. Сили спеціальних операцій, де взагалі без участі призначаються, знімаються керівники, навіть ніхто не питає головнокомандувача ЗСУ, кого там призначати.
ГУР у нас як самостійна армія фактично – там і артилерія, і танки, і все що хочеш вже є. Тобто у нас основна проблема – те, що в армії відсутня одна вертикаль- я кажу не управління. Відповідальності, передусім. Відповідальності брак. А хто це створив? Це що? Створив Залужний? Він сам фактично керує однією з гілок цієї фрагментованої військової влади. А зміна прізвища щось змінить? Це питання скоріше до Верховного головнокомандувача – чи є зараз військовий, кому Верховний головнокомандувач готовий віддати усі повноваження в Силах оборони? І не втручатись потім в окремі справи кудись в різних структурах військ. Чи здатен Зеленський і Єрмак, який керує від його імені теж країною, чи здатні вони делегувати якомусь керівнику в армії всю відповідальність і повноваження управління. Оце основне питання. А не те, яке прізвище буде сидіти на місці Залужного. Оце основне. І оцієї відповідальності на фронті не вистачає на різних рівнях. Тому що у нас всі начальники, генерали, в тому числі, звикли якісь проблеми – тикати один на одного, там не розберешся, боротися один з одним службовими розслідування. А відповідає у нас за поразки в усіх звітах тільки одна людина – солдат. Це солдат за все платить. І солдат (нерозб). А на вищому рівні такої відповідальності нема. І поки таку вертикаль відповідальності не створив сам верховноголовнокомандувач Зеленський, це до нього питання, абсолютно байдуже, кого він збирається ставити. Довіра, якщо не змінити систему управління на стратегічному рівні, то довіра до будь-кого, хто прийде на місце Залужного, буде набагато меншою. Набагато меншою.
Ситуація на фронті важка. Зміна в кріслі нічого не змінить. Абсолютно нічого. Зараз ніяких змін, якщо просто міняти крісла, ми не побачимо. Потрібно міняти систему відповідальності. І потрібно забезпечувати потреби армії. У нас на жодному напрямку не будуються стратегічні лінії оборони. Хоча б наполовину так, як це робить ворог. Немає бетонних споруд, немає системно виритих позицій. Немає посилених бліндажів, окопів, траншей, які б були захищені, перекриті надійно від дронів, замасковані, могли б захищати піхоту хоча б від ураження артилерією польовою 120 мм міномети, 122мм гаубиць. Всього цього нема. Тому позиції ворог наш швидко розбиває на будь-якому напрямку і просувається вперед. Ліній оборони стратегічних ніхто не риє. Стратегічних рішень нема. Виділення ресурсів нема. Поповнення на фронті, мобілізація у нас є? Нема. Закон про мобілізацію (нерозб) Головнокомандувач Зеленський – це його відповідальність за Конституцією і за законом про мобілізацією. Він це не робить. А як армія, якщо їй не давати поповнень людьми? Зараз критична ситуація в Авдіївці. Управління 110 бригади компетентне, але їй не дають необхідну кількість поповнень і противник переважає через це в рази. І тому може якось просуватись. Без поповнень теж не буде . Ніякий полководець не зробить диво. Тобто треба системні рішення, що ми змінюємо в армії. Цього, на жаль, ми не бачимо
Тому, на Ставці, ми очікували, будуть рішення, ну, поки що ми про це не чуємо. Будемо сподіватись. Але хочу вам сказати, що якщо влада думає, що зміна головнокомандувача ЗСУ – це просто політична гра, що це просто така заміна одного(нерозб) і потім іншому головнокомандувача потім з часом будуть аплодувати – це такий відрив від реальності… Це просто страшно. Люди не розуміють, які страшні наслідки. Люди, які ухвалюють рішення на Банковій в зручних кабінетах, там, де бомбосховища надійні, вони не усвідомлюють, що таке реалії війни. На жаль. І не хочуть усвідомлювати, на жаль. Вони хочуть гратися в медіа. Вони хочуть аплодисментів. Вони хочуть рейтингів. Вони не думають над тим, як насправді технологічно відбувається війна. Це найбільша наша проблема.
Сподіваюсь, що все ж таки Офіс президента зараз – вони кожен день думають, що робити з Залужним, проговорюють варіанти зараз. Обговорюються різні сценарії. Обговорюються кандидатури. Широкі консультації ідуть не тільки на керівників Генерального штабу і Головнокомандувача, а і на різних інших рівнях військової ієрархії також. Це все обговорюється, кого куди призначити. Але якщо не змінити сам принцип, що наша армія має будуватися, в першу чергу, визначати відповідальність, хто один відповідає за той чи інший напрямок і отримує там всі повноваження, всі сили, якщо критерії оцінки ефективності наших генералів, які втрати хто має, які втрати дістав противник, чим підтверджуються втрати противника, чому такі втрати високі у нас, що зроблено, щоб знизити наші втрати, підвищити ефективність застосування, якщо не буде такого об’єктивного контролю критеріїв оцінки, то це теж буде навмання, будемо гадати отак, палець по вітру, куди подує, хто симпатичний.
Так, про перемогу (нерозб) не можна, як на сцені (нерозб). Це можливо, у 95 кварталі – одному передав право такі репліки озвучувати, іншому – такі репліки озвучувати і одразу на сцені домовились. Ну, це війна. Це, передусім, відповідальність за життя. Нам треба командири, які вміють виконувати завдання і при тому берегти життя людей. У яких мислення тактичне, а не просто медійні фігури. На жаль, оце основна проблема. І рішення цієї проблеми ніякий Головнокомандувач не зможе зробити. Рішення – це тільки сама робота і зміни, які має в собі, в своєму мисленні зробити Верховний головнокомандувач Володимир Зеленський. Це від нього залежать проблеми в армії, насамперед. Бо це він визначає проблеми в армії передусім. Це він визначає політичні рамки, направляє ресурси матеріальні, людські в армію, оцінює роботу командирів. Когось має карати об’єктивно за якісь недоліки, провали, когось відзначати, також об’єктивно. Ось, що треба. Тому, друзі, будемо чекати на рішення. Офіс президента дуже багато робить для кадрових змін в армії. Вони відбудуться, я думаю, найближчим часом, тому цей процес Зеленський і Офіс говорять і готують.
Але поки що немає у нас зворотного (нерозб). Сподіваюсь просто, що влада почне думати і працювати на Перемогу, а не на піар. А тепер, друзі, перейдемо до відповідей на запитання.
ЧИ ВІДХОДИТИ З АВДІЇВКИ?
Віталій 245: Німецький "Більд" написав, що йде дискусія навколо того, чи залишати зараз Авдіївку. Наче Залужний за, Зеленський проти. Наскільки вам такий розклад здається правдивим? Може краще, справді, відійти, щоб, як ви казали, не співати потім "Фортеця Авдіївка?"
Друзі, перше. Я думаю, що те, що повідомив німецький Більд не має ніякого стосунку до реальності. Думаю, що така дискусія в принципі неможлива. Авдіївка є стратегічним вузлом комунікації, вузлом оборони на Донбасі. Здавати Авдіївку для нас категорично невигідно. Бо наступні рубежі будуть на дуже незручній для нас місцевості, в дуже незручних для нас умовах. Мирноград, Покровськ, Курахове – це стануть прифронтові міста. З падінням Авдіївки впаде дуже великий рубіж нашого фронту. Нам невигідно цього допустити. І тому я думаю, що і Залужний, і всі керівники розуміють, що для утримання Авдіївки треба робити все можливе. Наскільки мені відомо, ухвалюються рішення. Не всі вони є досконалими. Наші війська роблять все, щоби втримати Авдіївку. І це визначається об’єктивною тактичною оперативною обстановкою. Авдіївка нам потрібна. Значення Авдіївки, я багато разів говорив, для нашої оборони на Донбасі набагато важливіше, ніж навіть Бахмут. Тобто це для нас дуже важливе місце і дуже важливе місто для ворога. Чи є можливість втримати Авдіївку? Хочу вам сказати, що такі можливості існують. Ситуація не видається безнадійною. Противник має в рази більші втрати. Противник також дуже виснажений. Противник переважає нас по кількості резервів і маршового поповнення своїх штурмових груп. Але ніяких ситуацій, які б були безнадійними, там нема. В Авдіївці не вистачає, перше – звичайно, управління на оперативно-тактичному рівні якісного, щоб була взаємодія між усіма підрозділами, і не вистачає, не менш важливо, свіжих, підготовлених резервів. Всі проблеми в обороні пов’язані з тим, що основна бригада, яка тримає периметр міста, 110 механізована бригада, безперервно героїчно б’ється з березня 22 року без жодних ротацій. Вона не отримує необхідного поповнення. І у людей навіть з відпочинком (нерозб) є великі проблеми. Відсутність свіжих людей, підготовлених людей, які готові воювати, яких є достатня кількість – просто тільки це не дає можливість повністю розгромити і відкинути противника в усіх цих районах, де вони в нашу оборону в периметрі міста вклинились. Але все це залежить від стратегічних рішень українського командування.
ЗВІЛЬНЕННЯ ЧЕРЕЗ СКАНДАЛ З БІГУС-ІНФО
Питання: ситуація з журналістами із Бігус.
Це ситуація трошки не провійну, але коротко скажу. Наскільки мені відомо, наші колеги готують, як ми бачимо, розслідування по факу незаконного стеження за ними і оприлюднення в інтернеті, підкреслюю, даних оперативного спостереження за журналістами. Що само по собі є кримінальним злочином. Незаконне стеження – кримінальний злочин. І оприлюднення даних оперативних негласних слідчо-розшукових дій – це теж злочин. Кримінальний злочин, за який є тюрма. Після того, як 16 січня було оприлюднено відео з журналістами, їхнім приватним життям, після того відбулись бурхливі події. Перше. Офіс Генерального прокурора провів закритий брифінг. Заявив, що вони не давали санкції на стеження за журналістами Бігус.інфо. По-друге, 31 січня раптом президент Зеленський звільнив начальника департаменту захисту національної державності Служби безпеки України Романа Семенченка. Цей Роман Семенченко, я до речі, одразу написав про це, що перші підозрювані в цьому стеженні, це якраз цей департамент Романа Семенченка, оскільки там є спеціальне управління по стеженню за журналістами. Ну воно там називається якось. Але там є ціле управління. Очевидно, що це була операція, до якої могли бути причетні люди, співробітники СБУ від Романа Семенченка. І 31 січня Романа Семенченка звільняють з посади указом президента Зеленського. Да, президент його призначив і президент його зняв. Роман Семенченко дуже близький до Володимира Зеленського, має його підтримку, повагу. Тому що Семенченко був люстрований, але Зеленський на порушення закону про люстрацію призначив його своїм представником в (нерозб). І представляв інтереси президента, що 22-го у жовтні Семенченка назначили начальником департаменту захисту національної державності.
Чим займався Семенченко під час війни, як ми бачимо, і його співробітники – це ставили журналістам, в тому числі жінкам, ставили у спальні відеокамери, все знімали, що там люди роблять і після того монтували сюжети. Потому ще і дані прослуховування туди в сюжет домонтовували і викидали в інтернет. Оце такий "захист національної державності" в лапках. За гроші платників податків. Тут іде війна. Є співробітники СБУ, її підрозділи, які воюють, мають втрати. А тут, мені сказали, що в цьому департаменті СБУ тільки в центральному апараті, тільки в Києві – близько 400 співробітників. Уявіть собі. Майже цілий батальйон здорових дорослих чоловіків. Більшість із них офіцери. Всі вони військовослужбовці. Замість того щоб воювати, отримують ордени-медалі за те, щоб в Києві по готелях нишпорити за громадянами, причому незаконно нишпорити. І настільки тупо вони це роблять, що навіть президент Зеленський звільнив Семенченка. Звільнив не за злочин. За злочин Семенченка треба віддати під суд, треба кримінальна справа. А Семенченка звільнив за те, що він попався. Ось в чому проблема. Попався, спалився.
Багато привів, його записали. Це якраз приклад кадрових рішень президента. Семенченка він призначив у жовтні 22 року. Виявилося, що як професіонал – це абсолютний нуль, нездара, який спалив самого президента Зеленського, спалив всю операцію по стеженню за журналістами. Сам себе викрив. Отакий примітивний інтелектуальний рівень у людини. Абсолютно нездарний керівник. Але він подобається президенту. Президент його призначив своїм указом на цю посаду. От дуже великий ризик, щоб за таким принципом, що якийсь дурень подобається президенту, не призначали, на жаль, і в Силах оборони керівників. Оце великий ризик. Так що ситуація така. Чекаємо зараз розслідування Бігус.інфо. Вони встановили по даних відеокамер велику кількість тих людей, які ставили відеокамери. Зараз проводять процедуру їхнього розпізнавання, щоб чітко було встановлено, хто саме це робив. Щоб потім, знаєте, після війни або зараз не приходили ці співробітники додому і не казали дітям, дружині: ви знаєте, ми захищаємо Україну. Ні, їхні близькі мають знати: ці люди нічого не роблять для оборони України. Вони роблять нишпорять в інтересах влади, виконуючи банальне замовлення Офісу президента, борячись проти свободи слова, встановлюють незаконно прослуховування і стеження за громадянами України. Простими громадянами, які не є ні шпигунами, ні злочинцями, яким не висунуто жодних звинувачень, жодних підозр. А натовпи співробітників СБУ просто проїдають державні гроші, як ми бачимо у департаменті Семенченка так сталося, для того, щоб просто зробити приємно Володимиру Олександровичу, потішити його его.
ХТО ЗАМІСТЬ ЗАЛУЖНОГО?
Далі питання. (нерозб) Залужного
- Там багато варіантів. Все це, всі ці комбінації існують в голові двох людей. Це Зеленський і Єрмак. Ну кого вони хочуть? Та це може бути все, що завгодно. Там уже немає такої формальної логіки. Я вам сказав, що логіку ніхто не говорить. Якби президент якось формулював, які характеристики, які риси він вимагає від Головнокомандувача ЗСУ, то можна було б сказати, хто підходить під ці характеристики. Але такого вибору нема. Є, обговорюється кандидатура Олександра Сирського, обговорюється кандидатура Кирила Буданова, обговорюється кандидатура Олександра Павлюка. Різних генералів. Але там можуть бути і інші кандидатури. На жаль, Офіс не ставиться до цього як до відповідальної державної роботи. Це просто медійна гра. А хто може бути медійною фігурою? Та у них хто завгодно може бути.
Далі. Марк. Марк, дякую вам за підтримку. Питання від Марка: навіщо Зеленський почав цю історію зі звільненням Залужного, якщо в кінці кінців сам не знає, ким його замінити? Чи це є черговим прощупуванням настроїв у суспільстві?
- Я казав на початку ефіру, хочу ще раз акцентувати. 29 січня Залужному запропонували добровільно піти у відставку. І Зеленський вважав, що це непогана історія. Наскільки мені відомо, Залужному пропонували посади послів в європейських країнах, в НАТО, тобто красива, зручна посада. Сидиш собі, спокійно спиш, зарплата. Ніяких повітряних тривог. Але думаю, що Зеленський не очікував, що (нерозб) будь-яка людина, що це було б просто непорядно, так сказати. Тому, звичайно, потрібні системні рішення інші. Потрібні рішення президента, якщо він хоче щось робити. І тут почалась реалізація плану Б. вони спочатку створюють проблему. А після того, як створили, почали вирішувати проблему. Зараз ми бачимо, що іде такий атракціон: вся влада обговорює, ким замінити. Всі бігають в кабінет і президент сидить, я не знаю, мабуть, там на папірці записує від усіх варіанти, мабуть, як у кросворді, там вже сотні цих, десятки цих варіантів, як мінімум. Граються люди у війну. От реально граються. Замість того, щоб діяти системно, підготувати і оголосити результат, влаштовують… це реально шоу. Політичне шоу.
Ліберт: прокоментуйте останню статтю Залужного про нову стратегію війни.
- Якщо чесно, я там нічого такого нового не побачив про стратегію війни. Достатньо багато загальних слів…. Не можу сказати. Це добре, що там декларуються речі. Але все, що там сказано, це такі, достатньо широковідомі речі. Не знаю, якщо чесно, мету цієї статті. Думаю, що це про якесь… Адресована вона західній аудиторії, оскільки оприлюднена на сайті CNN. Можливо, це якесь інформаційне повідомлення, спрямоване на західну аудиторію, на наших партнерів, на виділення додаткових коштів. Мені важко сказати. З практичної точки зору ця стаття достатньо загальні речі містить. Коментувати особливо нема чого. Я не бачу для себе в усякому випадку.
Катя: чи буде новий великий наступ?
- Новий великий наступ… Наступ буде. Наступ продовжується. Це наступ російських військ на Україну. І велика проблема у нас, що ми цей наступ не можемо зупинити. А зупинити Україна не може тому що у нас повністю відсутні стратегічні оборонні лінії. Ми їх не обладнуємо. Державні будівельні компанії, комунальні будівельні компанії, приватні будівельні компанії не працюють на побудову оборонних споруд. Для обладнання оборонних позицій залучені тільки буквально останній місяць підрозділи Державної спеціальної служби транспорту. У них немає необхідної техніки, кількості людей, щоби це робити в необхідних масштабах. А масштаби інженерних робіт потрібні колосальні. У нас тому не вистачає людей на фронті, не вистачає штурмовиків, тому що ми виснажуємо людей і несемо великі втрати через відсутність підготовлених ліній оборони. Я багато про це казав, вже другий рік про це кажу і пишу, а мені завжди – завжди є такі захисники влади, вони кажуть: та як можна обладнати оборонні позиції на першій лінії оборони? Та це ж неможливо. Ну, окей. На першій лінії ви не хочете, або це неможливо, дійсно об’єктивно – поруч противник. Але зараз противник на деяких напрямках, на Куп’янську просувається, вже просунувся. За півроку відкинув наші війська на деяких напрямках до 10 км і ті позиції, які були глибоко в тилу, зараз стали знов передовою. Ну, що заважає? Все одне треба рити. Ми зупинимо російський наступ і зможемо планувати… ми зможемо планувати свої наступальні дії тільки після того, як зупинимо російський наступ. А російський наступ ми зупинимо тільки, коли будуть обладнані стратегічні оборонні позиції такі. Глибоко ешелоновані, захищені від артилерії. Хоча б від легкої артилерії, польової артилерії, батальйонної, полкової російської до 122 мм. Захищені від дронів, замасковані. Які можуть забезпечити нормальні умови служби і ведення бойових дій для особового складу, для людей. Тоді російський наступ зупиниться. Не раніше. От тоді можна говорити про наступи. У нас завжди політичне керівництво хоче бачити приводи для оптимізму, що ми десь наступаємо. А це неможливо насправді, у нас нема на це ресурсів, нема на це людей. Нам треба вирівняти різницю в наших бойових потенціалах, між Росією і Україною. Це можливо зробити тільки, якщо наші війська будуть спиратись на надійні глибоко ешелоновані позиції, які мають постійно покращуватись, поглиблюватись, ритись нові, запасні, хибні, все-все-все має постійно обладнуватись. Тоді буде результат. Не раніше. Тому давайте не мріяти про нездійснене, про наступи. А давайте зробимо фундамент. Побудуємо як на активному фронті, це близько 800 км, так і вздовж державного кордону, там у нас теж немає системних оборонних позицій
Лариса Сандра: приїзд Вікторії Нуланд нічого не дав?
- Теж популярне питання. Люди думають, що як колись Україною керували із Москви, зараз все змінилось і так само директивно хтось керує нами з Вашингтону. Друзі, немає ніякого Вашингтонського обкому. Американці здійснюють взаємодію з українською владою інституційно. Вони працюють з тою владою, яку обрав український народ. Візити представників Державного департаменту США – це не значить, що вони тут можуть дати вказівки, когось замінити, когось прибрати. Такого не буває. Тому не треба думати, що американці замість нас будуть керувати нами, відповідати за нашу оборону. За нашу оборону країни відповідає виключно обрана нами українська влада і кожен з нас, громадян, український народ. Все. Ми з вами – ті люди, кому Україна потрібна і хто несе за неї відповідальність. Інших нема. Інші нам можуть допомагати, радити, але не більше.
Лоліта(?): якщо звільнення Залужного відбудеться, хто краща заміна, на вашу думку? Сирський?
- Я ще раз кажу. Основна проблема – фрагментація влади, а не прізвища. Фрагментація військової вертикалі управління. Відсутня єдина вертикаль правління в армії. Такого нема ніде. Як можна під час війни зробити кілька керівних вертикалей в армії? Це ж абсурд. Тут питання не в прізвищах. Це президент має сказати, кому він довіряє. Я знаю кілька компетентних українських генералів. І якби у нас була вертикаль відповідальності, питання було б – ми б обирали з вами, хто більш компетентний на цій посаді, хто може зробити більше змін, тоді у нас була б професійна розмова. (нерозб) ми б оцінювали досягнення одного генерала, іншого. А так вони всі в умовах цього хаосу існують, адмініструють, хтось краще, хтось гірше. Так, є кращі люди. Але якщо буде в таких умовах новий командувач, як працював Залужний, то це буде таке саме невдовлення Офісу, такі самі проблеми і така сама відсутність результатів, які нам з вами потрібні для захисту України. Ось в чому проблема.
Богдан Д.: чи можливе призначення Редіса?
- Друзі, на жаль, сподіватися, що командира 12 бригади Нацгвардії Азов Дениса Прокопенка призначать Головнокомандувачем ЗСУ, я думаю, що це влада таке навіть не може розглядати. Насправді, Денис Прокопенко, наскільки мені відомо, хоче воювати. Його не цікавлять посади, на даний момент дуже далекі від війни, які дуже політизовані. А його цікавлять робота і служба тут, на фронті. Але він гідний підвищення на (нерозб) пов’язану з управлінням бойовими діями на фронті.
Василь: новий законопроєкт про мобілізацію (нерозб)
- Це вже така сумна історія. Як ми говоримо про будівництво оборонних ліній, стратегічних ліній оборони а вони не будуються, так само і мобілізація. Говоримо про законопроєкт про мобілізацію, який не приймається новий, сучасний, два роки. І досі не приймається. А ніхто не знає, друзі. З законопроєктом про мобілізацію все сталося так само, як зі звільненням Залужного. Президент, який мав зробити і внести цей законопроєкт у Верховну Раду, відмовився це робити це сам. Взяв, викликав прем’єр-міністра Шмигаля і сказав: це не я буду подавати, цей непопулярний законопроєкт, а ти. Шмигаль пішов з цим законопроєктом, вніс його таємно, без пресконференцій, без пояснень якийсь зліпив, кинув його в Кабмін. Законопроєкт потрапив до Ради. Всі депутати жахнулись. Кабмін жахнувся. Після цього вирішили: відкладемо. Багато критики, нічого не будемо робити. Тобто спочатку зробили. Отримали критику. А потім почали (нерозб) за це відповідає не Залужний. За це відповідає Верховний Головнокомандувач. І за Конституцією, і за законом. І за своїми повноваженнями. Тільки він. Він цього не робить. Що зробить новий Головнокомандувач, якому теж не дадуть мобілізовувати людей і поповнювати війська? Він зможе щось змінити в армії? Не зможе. Те, що вони не зробили законопроєкт про мобілізацію – це просто жах. Це злочин реальний. Люди виснажуються смертельно на фронті. А тут не готуються не резерви, не поповнення. І відповідальність за ситуацію в Авдіївці – це ситуація, пов’язана виключно з провалами в мобілізації. Якби там були поповнення людей, підрозділів частин, криза би просто не виникла. У нас вигідні позиції в Авдіївці. Ворога відбивали багато разів, усі штурми. Такої ситуації просто не було б.
ЯК РЕАГУЄ ЗАХІД НА РІШЕННЯ ЩОДО ЗВІЛЬНЕННЯ ЗАЛУЖНОГО?
Далі. Алехандро: як реагує Захід на рішення Зеленського щодо Залужного
- Захід може тільки висловлювати занепокоєння. Ну що вони можуть сказати? Це рішення української влади. І об’єктивно я сказав на початку, це повноваження президента. Президент має право визначати, хто в його команді керує силами оборони. Це його виключні повноваження і його відповідальність. Тому Захід не буде втручатися в це питання. Хоча це, звичайно, їх дуже непокоїть. Тому що із Залужним у західних військових керівників склались певні стосунки. Будь-які зміни під час активних бойових дій викликають занепокоєння і питання. Влада вирішила, що це несуттєво і вона йде по цьому шляху.
ЄК: вибачте, (нерозб) у нас у військовому плануванні проблеми (нерозб) про мобілізацію
- Шановний ЄК, можливо ви пропустили, тільки увімкнулись в ефір. У нас велика кількість проблем і до військового командування, дійсно, велика є кількість запитань, які не вирішуються, по яких нема системних рішень. У нас є провали, і поразки. У нас є велика кількість недоліків в тактиці і в оперативному мистецтві, в управлінні військами на вищому ріні, в тому з Генштаба військами. Вони об’єктивно існують. Це далеко не ідеальне управління. Тому я розумію ваше бажання захистити Верховного головнокомандувача Зеленського від критики. Це ваше право законне як громадянина. Але керує, відповідає за оборону він. І головнокомандувач ЗСУ – це його підлеглий. Тому, звичайно, як можна казати, що Зеленський ні до чого, а це тільки військові? Ну, знаєте, це в Росії так кажуть, що царь хороший, бояре плохие. Давайте, у нас не буде цього російського наративу. Є влада, є відповідальність. Треба не забувати про те, з чого вона складається. Тому у військовому багато плануванні, щоби їх вирішувати, треба на мій погляд, створити єдину вертикаль і припинити оцей конфлікт між Сирським і Залужним, який штучно створив Офіс президента своїми діями. Я навіть без прізвищ скажу: треба припинити конфлікт між двома вищими керівниками у Збройних силах. Тоді буде відповідальність і можна буде питати: чому ти це не зробив? А зараз там безлад, фрагментарне управління. Я ще раз підкреслюю, президент має право змінювати Головнокомандувача ЗСУ, я з повагою ставлюсь до цього права, яке гарантовано Конституцією України. Але я очікую від змін логіки, результатів, а не піару. Я сподіваюсь, ви також. А про закон про мобілізацію я сказав, тому що, а як воювати мають генерали, яким не дають поповнення? Як? Як ви собі це уявляєте? Закон про мобілізацію має ухвалити президент. Це від нього залежить. За Конституцією, знов-таки. Якщо ви поважаєте право Зеленського знімати Головнокомандувача ЗУ, то ви маєте вимагати від нього також дій по закону в плані мобілізації. Це пов’язані питання.
ЧИ ТРЕБА 500 ТИСЯЧ МОБІЛІЗОВАНИХ?
(нерозб)Тарас: чи не забагато 500 тисяч для мобілізації? Чи можемо ми собі дозволити таку кількість щороку
- Дуже гарне запитання, правильне. Я вважаю так. 500 тисяч для нас – це велика кількість людей. Чи треба нам 500 тисяч, я зараз вам не скажу. На мій погляд, це забагато. Але значну кількість, кількасот тисяч людей. Безумовно, щоб відновити армію, щоб дати ротації, щоб дати відпустки людям, щоб компенсувати звільнення людей, по стану здоров’я які вибувають, по здоров’ю, по інвалідності, через поранення. Щоб компенсувати втрати великі, які у нас є загиблими. Дійсно треба говорити про кількасот тисяч мобілізованих. Я би говорив і про 500 тисяч. Але тільки за однієї умови. Якби я був впевнений, що держава може для 500 тисяч людей дати адекватну (нерозб), адекватне забезпечення і організацію. Я, на жаль, просто цього не бачу. Основна проблема у нас, що та система учбових центрів, яка у нас працює, абсолютно некомпетентна і абсолютно неефективна. Учбові підрозділи нам потрібні в діючих бойових бригадах. Нам потрібні програми підготовки, які виконуються. Перевірка знань фактичних, які проходять бійці, має бути. А її нема. У нас є тільки процес. Людей заганяють жити кудись на природу, учбові центри. Чимось вони там займаються. А бойова підготовка насправді все одне в різному ступені відбувається тільки на фронті після прибуття в частину. Треба цю неадекватну витрату коштів припиняти. Нам потрібно,.. це до речі претензія об’єктивна до Генерального штабу, яку дійсно можна пред’явити і Головнокомандувачу ЗСУ, — у нас дійсно дуже слабка підготовка кадрів. Слабка професійна підготовка військовослужбовців, мобілізованих. Я думаю, що вона йде з того, що у нас учбові центри завжди були такі блатні контори, щоб там служили якісь свої люди. Це ніколи не було… воно ще з радянських часів так було побудовано. У нас ця традиція, на жаль, продовжувалась. Якість підготовки в учбових (нерозб). І нам потрібні системні зміни. Якби у нас був чіткий план, на які посади, скільки людей потребує армія, якби у нас був введений електронний облік призовників, тоді армія могла б компетентно проводити мобілізацію, тоді треба було б вимагати від армії компетентної підготовки. А підготовка в сучасних умовах військовослужбовця для сучасної війни, я вважаю, це мінімум 6 місяців має бути, якщо ми хочемо, щоб люди відповідали своїм посадам, вміли впевнено діяти, не зазнавали таких великих втрат. Це було б доречно.
На жаль, такої системи сучасної підготовки, адекватної до тотальної мобілізації великої війни в Україні нема. Хто відповідає? Генерали завжди тикають в усі сторони. А Верховний головнокомандувач на Ставці завжди говорить: а я до чого? Я-то що? Ота криза відповідальності і ухилянство починаються не у громадян на вулиці. Ухилянти сидять в найвищому кабінеті. Отам ухилянство. От коли президент почне шукати проблеми не в тому що у нього поганий піар і у когось високий рейтинг, а буде шукати проблеми, як нам перемогти у війні і припине сам передусім ухилятись від вирішення проблем, припине ухилятися від своєї відповідальності за оборону України. Тоді у нас будуть системні зміни. Системні зміни, в тому числі і кадрові. Системні зміни, яким ми з вами можемо довіряти. А зараз, бачите, ми з вами сумніваємось і для всіх нас це просто медійна проблема. Кого виберуть? А що буде? А ніхто не знає.
ПРО ДЖОКЕРА
Славік Кухта. Дякую вам Славік, за підтримку: пане Юрію, ви брали інтерв’ю у бійця з позивним Джокер. Він зазнав поранення. Чи цікавились, як у нього справи?
- Так, ми зідзвонюємось. Дякую вам за запитання. Це дійсно унікальний піхотинець. Просто рішучи, один із символів, на мій погляд, нашої піхоти, незламної, стійкої, символ українського духу. Джокер зараз проходить лікування. У нього в тому плані добре, що у нього поранення ноги, які в принципі дозволяють просто ногу загіпсували, там не треба ставити якісь болти, спиці, якісь імпланти. Поки що лікарі дивляться на динаміку заживлення. Джокер висипається, веде свій Тік-ток, до речі, всіх запрошує. У мене під відео написаний його канал у Тік-тоці. Йому буде дуже приємно, якщо люди підписуються на його Тік-ток. Відновлюється. Дай бог, йому здоров’я. Процес нешвидкий. Йому ще кілька місяців треба, щоб він почав знову ходити-бігати. Так що тримаємо контакт. Дякую вам за запитання. Мені теж приємно завжди чути Джокера.
Добре, друзі. Дякую вам.
Попри всі негаразди і лихоманки, хочу сказати, що тут, на Донбасі я серед справжніх українців, героїв. Це дуже завжди надихає і стимулює до роботи і до подальших дій. Найближчим часом будемо робити нові сюжети з деяких гарячих місць на фронті. Всіх радий чути. Сьогодні, як ніколи, я впевнений у нашій Перемозі, що ми знайдемо шлях до Перемоги і до того, щоб стати дійсно сильно організованою державою і нацією. Слава Україні, друзі".
Юрій Бутусов, Цензор. НЕТ
Вгорі: робота екіпажу кейсеваку на базі транспортера МТ-ЛБ бригади «Азов», який рятує поранених бійців у Кремінських лісах.
«Аргумент»
