"Від запиту без результату": НАБУ відзначило 10-річчя, проте доцільність існування бюро залишається предметом обговорення.

Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) нещодавно відзначило своє 10-річчя. Подія проходила під назвою "Від запиту до результату", і, як зазначили в бюро, повністю фінансувалася посольством США в Україні. Однак, на відміну від міжнародних донорів, більшість українців висловили недовіру до антикорупціонерів, про що також нещодавно повідомила соціологічна група "Рейтинг", інформує УНН.

Як вказано в пості НАБУ з нагоди святкування 10-річчя, антикорупціонери "пройшли довгий і складний шлях" від запиту до справедливості. За словами директора бюро Семена Кривоноса, НАБУ продемонструвало свою ефективність у цифрах - за цей час до відповідальності було притягнуто 1500 осіб (150 на рік). Однак, окрім цифр, результативність боротьби з корупцією в країні залишається малопомітною. Це, зокрема, зазначили коментатори під постом НАБУ, проте в бюро вирішили не дискутувати на цю тему і просто видалили небажані для них відгуки.

Під постом НАБУ є всього 40 коментарів, а ще близько 80% було видалено.

Критика НАБУ з роками лише зростає, недовіра поглиблюється. Останнє соцопитування соціологічної групи "Рейтинг" підтверджує, що більшість українців (майже 60% опитаних) не довіряють діям Національного антикорупційного бюро.

Нагадаємо, НАБУ було створено в 2014 році як частину системи антикорупційних органів для боротьби з корупцією серед чиновників, у контексті виконання зобов'язань України перед ЄС та Міжнародним валютним фондом. Однак до сьогодні корупція в Україні залишається однією з головних проблем. Ключовими факторами, які підривають довіру українців до НАБУ, залишаються:

• Низька результативність (кількість обвинувальних вироків критично низька в порівнянні з кількістю розслідуваних справ). На думку експертів, НАБУ «захлинулося» у своїх справах, оскільки розслідує неприоритетні, а іноді піарно-політичні справи, чим паралізує свою роботу.
• Політичний тиск: НАБУ часто опиняється під політичним тиском, що ускладнює незалежну роботу. З останніх випадків: конфлікт Семена Кривоноса і Гізо Углави, який звинуватив НАБУ у втраті незалежності та політичних іграх.
  
• Фінансові витрати: робота НАБУ потребує значних фінансових ресурсів з державного бюджету. Критики ставлять питання про співвідношення витрат на НАБУ та його реальної ефективності в зменшенні корупції.
  
• Виправдальні вироки: гучні звинувачення НАБУ і САП часто закінчуються виправдальними вироками. Це означає, що антикорупціонери незаконно притягують людей до кримінальної відповідальності. Так, зокрема, було з екс-міністром інфраструктури Володимиром Омеляном, якого детективи публічно звинуватили у злочинах, але не змогли довести його провину в суді.
  
• Маніпулятивні розслідування: детективи НАБУ і прокурори САП порушують принципи незалежного і об'єктивного розслідування, особливо це стосується судових експертиз, які вони замовляють для підтвердження своїх обвинувачувальних гіпотез. Зокрема, детективи НАБУ не соромляться замовляти такі експертизи у дружніх приватних структурах, як, наприклад, ТОВ «ЕС ЕНД ДІ». Або намагатися анулювати експертизи, якщо результати не відповідають їх очікуванням. Так, наприклад, було у справі екс-міністра аграрної політики Миколи Сольського, де детективи хотіли сховати результати судової експертизи, яку самі ж і замовили.
  

Отже, з одного боку, результати роботи органу поки що не відповідають очікуванням багатьох громадян, оскільки рівень корупції в Україні залишається високим, а кількість обвинувальних вироків низькою. З іншого боку, сам факт існування незалежного антикорупційного органу є важливим для міжнародної підтримки України та її інтеграції в ЄС.

Враховуючи результати за 10 років, ефективність НАБУ залишається дискусійною, і система очевидно потребує реформи, яка підвищить результативність боротьби з корупцією і водночас зменшить політичну та піар-складову роботи органу.

Не менш важливим є персональна відповідальність детективів НАБУ і прокурорів САП за незаконне притягнення людей до відповідальності. Адже за справою виправданого екс-міністра Володимира Омеляна жоден детектив чи прокурор так і не поніс відповідальності.