"Легко озброєні миротворці не зупинять Путіна": що західні ЗМІ пишуть про майбутнє України за Трампа.

Поки немає жодної конкретики щодо умов потенційних переговорів між Україною та РФ та "мирної угоди", яку хоче укласти президент США Дональд Трамп, аналітики на Заході розмірковують, як це може виглядати. Зокрема, які гарантії безпеки може отримати Київ, і як США та Європі уникнути помилок у такий важливий період.

Міжнародний оглядач "Телеграфу" Ольга Кириллова проаналізувала, що пишуть західні експерти та аналітичні центри.

Зони інтересу для Трампа в Україні

Експерт американського Ради з міжнародних відносин (CFR) Хайді Кребо-Редикер пише: президент США Дональд Трамп має усвідомити, що Україна перш за все є перспективною інвестиційною можливістю для економічних інтересів Штатів, а не тягарем для американських ресурсів.

"Україна має величезні запаси критично важливих корисних копалин та рідкоземельних елементів, передову оборонну промисловість, а також потужний технологічний і кіберсектор.

Адміністрація Трампа має погодитися на всебічне стратегічне партнерство в сфері критично важливих мінералів і рідкоземельних елементів, розробити угоду про стратегічне співробітництво в сфері оборонного виробництва та підтримати спільні інвестиції США та України в оборонні технології ще до переговорів з Росією", — зазначає експерт.

На її думку, це допоможе зміцнити переговорну позицію України, а також посилить США і зменшить залежність Вашингтона від Пекіна.

"Захист економічних активів України та її здатності забезпечувати власні потреби в сфері безпеки, а також потреби США і Європи має стати ключовим елементом у процесі припинення вогню.

Росія це добре розуміє, тому прагне контролювати або знищити багатства України, як на поверхні, так і під землею. Будь-яке погоджене рішення має гарантувати, що ресурси України залишаться поза досяжністю Росії, а отже, і Китаю, і будуть доступні на умовах, прийнятних для України, США та їхніх союзників по НАТО. Незалежність і суверенітет України мають бути пріоритетом для США не лише заради самої України — це також вигідно самій Америці", — вважає Кребо-Редикер.

Так, запаси літію та титану в Україні є одними з найбільших в Європі. Україна також володіє значними родовищами кобальту та нікелю – ключових компонентів для виробництва акумуляторів та аерокосмічних сплавів, що використовуються в оборонній промисловості.

Крім того, Україна входить до числа провідних виробників природного графіту в Європі.

"Хоча ключові шахти залишаються під контролем Києва, триваючі бойові дії ставлять під загрозу їх стабільну роботу. За межами України майже весь ринок графіту контролюється Китаєм, який ввів обмеження на його експорт до США.

Схожа ситуація з галієм — Україна є п'ятим у світі виробником цього рідкого металу, а також основним виробником неонового газу. Галій, незамінний у виробництві напівпровідників і світлодіодів, також потрапив під китайські експортні обмеження щодо США… Вигідне припинення вогню дозволить США усунути залежність від Китаю, забезпечивши нове, надійне джерело постачання — Україну", — міркує американська експертка.

Водночас, якщо Україна залишиться незалежною та суверенною, і зможе самостійно забезпечувати свої військові потреби після війни, вона матиме одну з найсучасніших і конкурентоспроможних оборонно-промислових баз в Європі.

"Враховуючи прагнення Дональда Трампа модернізувати армію США, прискорити цикл інновацій і зосередитися на недорогих автономних системах озброєння, співпраця з українськими виробниками дронів і оборонних технологій відкриває унікальну можливість створення спільного українсько-американського оборонного інноваційного комплексу.

Це могло б навіть стати частиною ініціатив Конгресу та нещодавно створеного Департаменту ефективності уряду під керівництвом Ілона Маска, спрямованого на скорочення витрат при одночасному підвищенні ефективності", — припускає Кребо-Редикер.

Поряд з цим, Україна, на думку автора, стрімко перетворюється на світовий центр досліджень і розробок військових технологій — своєрідну "військову Кремнієву долину", стаючи ключовим хабом для створення інноваційних систем на основі штучного інтелекту.

"Підтримка України — це не лише акт солідарності. Це стратегічна інвестиція в безпеку та процвітання США та Європи. Відмовитися від цієї можливості — неприпустимо", — підсумовує експерт.

Чотири умови, за яких Україна може програти

Аналітик Майкл Пек у тексті для Центру аналізу європейської політики (CEPA) пише про те, що нинішня ситуація в Україні тривожна, "але не катастрофічна".

"Росія зараз окупує близько 18% країни, яка до війни охоплювала близько 600 тисяч квадратних кілометрів. Ці втрати значні, але не обов'язково фатальні. Найкраще це розуміють самі росіяни: до 1942 року нацистські армії захопили значну частину західного Радянського Союзу, включаючи велику частину вугільної, залізорудної та сталеливарної промисловості СРСР, а також близько половини його населення.

Більше того, коли Німеччина вторглася в червні 1941 року, багато в США та Великобританії очікували, що Радянський Союз впаде через кілька тижнів. Але в травні 1945 року капітулював Третій Рейх", — проводить аналогії Пек.

Таким чином, у 2024 році Росія захопила 4 168 квадратних кілометрів української землі, включаючи частину російської території, відбитої в Курській області. Але назвати такі показники військовим успіхом ніяк не можна.

"Щоб захопити менше п'ятої частини України, Росія зазнала понад 800 тисяч втрат. Тільки для захоплення 4 168 квадратних кілометрів минулого року вона втрачала приблизно 102 військових на кожен квадратний кілометр…

Якби це був Західний фронт 1916 року, історики назвали б російське наступлення пирровою перемогою. Бої за невеличкі українські міста та маловідомі села набули майже міфічного масштабу не тому, що вони були вирішальними, а тому, що Україна змогла так довго їх утримувати, незважаючи на чисельну перевагу противника", — аналізує експерт.

На його думку, є ч